Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація. Визначення та ознаки

Сексуальне насильство є однією з форм гендерно зумовленого насильства (ГЗН). Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) визначає сексуальне насильство як такі форми умисної поведінки:

здійснення, без згоди, вагінального, анального або орального проникнення сексуального характеру в тіло іншої особи з використанням будь-якої частини тіла або предмета; здійснення, без згоди, інших актів сексуального характеру з особою; примушування іншої особи до здійснення, без згоди, актів сексуального характеру з третьою особою.

Необхідною умовою для настання кримінальної відповідальності за сексуальне насильство є відсутність добровільної згоди потерпілої особи. Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин. При цьому, не може вважатися добровільною згода, надана в умовах перебування потерпілої особи у матеріальній чи іншій залежності від кривдника.

Згідно з українським законодавством особа вважається такою, яка може дати свідому та добровільну згоду на сексуальну взаємодію з іншою особою, з 16 років, тому законодавцем виокремлено кримінальну відповідальність за сексуальне насильство щодо дітей.

Сексуальна експлуатація є формою ГЗН, однак від загального поняття ГЗН її відрізняє те, що сексуальна експлуатація має місце у відносинах, де одна зі сторін має певну владу (привілеї, доступ до благ чи послуг), а інша – потребує допомоги (наприклад, це відносини між роботодавцем і працівником, лікарем і пацієнтом, викладачем і студентом тощо). Тобто, потерпіла особа має залежність від відносин експлуатаційного характеру для забезпечення своїх основних потреб.