Взаємодія поліції та громади для подолання домашнього насильства. Успішні кейси Івано-Франківська
Домашнє насильство – проблема, масштаб якої складно оцінити. Адже фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство може мати приховані форми, а часто кривдник і/або жертва вважають подібні стосунки цілком нормальними. Щоб побороти насилля, необхідно не тільки надавати допомогу постраждалим, але й навчати ідентифікувати проблему. Ці завдання в Івано-Франківську успішно виконують поліцейські у співпраці з ГО "Д.О.М.48.24".
Домашнє насильство — розповсюджена проблема, проте її рівень прихований, адже жертви та свідки часто не повідомляють про такі випадки в органи правопорядку.
Найбільш поширені причини, чому постраждалі не звертаються по допомогу:
- неадекватна оцінка ситуації: здебільшого фізичному насильству передує психологічне, яке важче розпізнати та яке чинить руйнівний вплив на постраждалу — вона стає невпевненою, звинувачує себе в тому, що сталося, її соціальні зв’язки слабшають, і вона впадає в сильну залежність від кривдника та його настрою;
- заради дітей: кривдник може любити дітей і дбати про них, навіть налаштовувати їх проти постраждалої, тому іноді жінці легше заперечувати проблему;
- сором перед людьми: серед рідних чи знайомих точно знайдуться такі, хто буде звинувачувати постраждалу (віктімблеймінг) або засуджувати її чи насміхатися;
- фінансова залежність від кривдника;
- почуття до кривдника: коло насильства містить фазу медового місяця, протягом якої кривдник може дуже добре ставитися до партнерки, тому, коли стається фаза спалаху насильства, постраждала хоче забути це, виправдовуючи кривдника: бо взагалі-то він хороша людина;
- недовіра до поліції та соціальних служб: деякі постраждалі вже зверталися до спеціалізованих служб, але не отримали належної допомоги чи навпаки це спричинило ще більше проблем: наприклад, штраф за хибний виклик, грубе спілкування тощо;
- страх втратити дітей: найчастіше проявляється в жінок, які не мають власного житла, окремого від кривдника;
- думка, що інакше в стосунках не буває: дехто з постраждалих виріс у родинах, де домашнє насильство було нормою, або в дитячому будинку, і не має прикладу здорових стосунків у родині.
Тема домашнього насильства в Україні табуйована й не привертає уваги жінок. Для подолання цього бар’єру ГО «Д.О.М.48.24» запроваджує креативні підходи, щоб зацікавити жінок отримати інформацію, яка, без перебільшення, може врятувати життя.
Наша діяльність спрямована на інформування та виявлення випадків, реагування в кризових ситуаціях і запобігання ризикам вчинення насильства за ознакою статі (гендерно зумовленого насильства, ГЗН), а також формування нульової толерантності до домашнього насильства, щоб кожна людина знала, що домашнє насильство — це ненормально, і винний у ньому лише кривдник.
Кейс № 1. Стань жінкою, якій вдалося
На фото: На б’юті & інформаційних заходах Олександра Бабецька (начальниця відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції Івано-Франківської області) читає лекцію на тему «Запобігання домашньому насильству», Наталія Точеннікова (інспекторка відділу зв’язків з громадськістю) робить жінкам зачіски.
Б’юті-інформаційні заходи «Стань жінкою, якій вдалося» — ноухау команди Івано-Франківського громадського безпекового хабу «Жінки в безпеці». У невимушеній атмосфері жінки дізнаються про домашнє насильство, його види, наслідки, поняття кола насильства, відповідальність кривдника перед законом і водночас мають можливість отримати зачіску чи макіяж від поліцейської.
Завдяки такому підходу стирається межа між формальною роллю поліцейського та живою людиною у формі, зростає довіра до інституції. Водночас для учасниць це не тільки можливість отримати навички ідентифікації та протидії насильству, але й поставити питання поліцейським у неформальній обстановці імпровізованого салону краси.
За 2023 рік в Івано-Франківську та громадах Івано-Франківської області відбулося понад 20 таких заходів, які відвідали більш як 250 учасниць:
«Я в захваті від події. Ця подія довела мені, що можна поєднувати корисні, але важкі для сприйняття теми із чимось приємним і таким цікавим. Бо де б я ще могла отримати зачіску від поліцейської? Це заслуговує окремої похвали», — Тетяна з міста Калуш.
«Незвично, але водночас приємно побувати на події, коли слухаєш насправді тяжку інформацію та отримуєш приємні процедури. Дівчата супер, дякую», — учасниця Анна із села Брошнів-Осада.
Важливим інсайтом таких заходів є те, що після них учасниці почуваються значно впевненішими та йдуть із відчуттям, що вони не самотні перед своїми негараздами і що вихід є, адже є люди, які готові допомогти захистити їхні права.
Кейс № 2. Відкриття кризової кімнати в Івано-Франківську
Про потребу в безпечному просторі для жертв домашнього насильства неодноразово повідомляли поліцейські. Адже часто вони стикалися з випадками, коли постраждалій не було куди йти від кривдника, тоді як спільне подальше перебування в одному житлі було небезпечним для її життя.
Щоб подбати про безпеку для людини чи родини до тих пір, поки вони розв’язують інші питання (узгоджене місце проживання, відновлення доходу, спрямування до кризового центру чи рідних), виникла ідея створити кризову кімнату. Місцева влада відмовлялася виділяти кошти на відкриття такого закладу, адже, на її думку, звернень щодо домашнього насильства було мало, тоді як постраждалі часто не зверталися до поліції саме через те, що їм не було де жити, окрім як із кривдником, і вони боялися тільки погіршити ситуацію.
У 2020 році, після загострення проблеми домашнього насилля під час карантину, Канадсько-український проєкт розвитку поліції (CUPDP) підтримав ініціативу й надав фінансову підтримку для запуску та чотирьох місяців роботи кризової кімнати.
Поліція направляла до кризової кімнати жінок, постраждалих від домашнього насильства, зокрема привозила їх після викликів. Надалі з ними працювала команда ГО «Д.О.М.48.24», поки поліція вела справи проти їхніх кривдників. За чотири місяці кімната стала безпечним притулком для 27 осіб. Тривалість перебування постраждалих — від 1 до 28 днів. У межах проєкту постраждалі, окрім проживання, мали можливість отримати психологічну консультацію, базові гігієнічні та продуктові набори на час перебування в кризовій кімнаті.
Такий підхід мав на меті не лише вжити кроки в розслідуванні, але й надати належну допомогу та захист постраждалим від домашнього насильства жінкам. Адже в кризовій ситуації людям як ніколи потрібні розуміння та підтримка.
Після завершення проєкту ми відкрили денний кризовий центр для постраждалих у власному приміщенні. Ми відвідували та брали слово на сесіях міської ради, щоб привернути увагу до проблеми, і врешті місцева влада надала для цих цілей приміщення площею 261,1 кв. м — інклюзивне і таке, що відповідає всім вимогам, щоб урятовані від насильства відчували себе в комфорті і, найважливіше, — у безпеці.
Маєте потребу відкрити кризову кімнату у своїй громаді? Ознайомтеся з деталями впровадження ініціативи за посиланням або зверніться напряму до її авторів.
Кейс № 3. Форум жіночих історій
Ідея проведення масштабного форуму виникла у 2019 році, коли після ухвалення нового Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» були представлені поліцейські патрулі «Поліна», які спеціалізувалися на викликах із приводу домашнього насильства. Щоб поінформувати мешканців Івано-Франківська про нововведення, ми вирішили провести спільно з поліцією захід і назвали його Форумом жіночих історій.
Окрім представників організації та поліції, до роботи форуму запросили і жінок різних професій, представників релігійних структур, соціальні служби. Дискусія вийшла дуже цікавою, учасники були активними, тема жіночого лідерства залучила різні аудиторії мешканців міста.
На час проведення форуму ми створили фотопроєкт «Жінки нетипових професій» за участі 16 жінок, які, усупереч суспільній думці, працюють там, де нечасто можна зустріти жінок, — тренерками з футболу, охоронницями, начальницями інженерних відділів, головними архітекторками, водійками, поліцейськими тощо.
Також у програмі форуму була вистава документального театру «Склянка морквяного соку», заснована на реальних історіях жінок, про різні прояви насильства в житті учасниць — булінг, сексуальне насильство, домашнє насильство, психологічне, переслідування ЛГБТ-спільноти, насильство у вихованні дітей тощо.
За посиланнями на нашій платформі перегляньте детальний опис першого та другого Форуму жіночих історій. Відтоді подія стала щорічною: у грудні 2023 року відбувся четвертий Форум жіночих історій.
Ми як громадська організація, яка вже має напрацювання в цій складній темі, готові й надалі ділитися досвідом та експертністю задля спільної мети!
Команда ГО “Д.О.М.48.24”