Принципи правоохоронної діяльності: від Роберта Піля до сьогодні

Сер Роберт Піль вважається батьком сучасної демократичної моделі поліції. У 1829 році він заснував міську поліцію Лондона в Англії та запропонував принципи, дотримуючись яких, вона могла ефективно підтримувати законність, порядок і безпеку в громаді. Ці дев'ять принципів залишаються головною складовою успіху поліцейських служб протягом останніх двох століть в усіх демократичних країнах світу. У статті викладені класичні принципи та їх сучасне тлумачення.

9 принципів Роберта Піля (1829) і їх визначення в сучасній поліцейській діяльності

Принцип 1. Головна місія, задля якої існує поліція, — це не допустити злочини та безлад, замість того щоб стримувати їх за допомогою армії та суворих покарань.

Згідно із сучасним поглядом, головна місія поліції — запобігання злочинам і безладам без вдавання до репресій.

• Треба завжди пам’ятати, що пріоритет поліції — запобігати злочинам і не концентрувати увагу лише на кількості затримань. Натомість потрібно брати до уваги зниження рівня злочинності та підвищення відчуття безпеки в громадян, а також хороші робочі відносини між поліцією та громадою.
• Замість традиційного реактивного підходу поліція має застосовувати проактивний і превентивний підхід, який охоплює освіту, залучення громади та співпрацю з небайдужими добровольцями.

Принцип 2. Здатність поліції виконувати обов’язки залежить від громадської згоди на існування поліції, її дії, поведінку, здатність поліції заслужити й підтримувати повагу громади.

У сучасному формулюванні: поліції потрібна повага громадян, адже її здатність виконувати свої обов’язки залежить від схвалення громадянами дій поліції.

• Треба пам’ятати, що влада поліції, яка дозволяє виконувати її функції та обов’язки, залежить від схвалення громадою існування поліції, її дій і поведінки її представників, а також від їхньої здатності заслужити та підтримувати повагу громадян.
• Якщо поліцію вважають прогресивною, відповідальною, відкритою й підзвітною — вона заслужить схвалення та повагу громадян. Якщо ж натомість поліція закрита, непрозора і вважає себе понад законом, повага громади та схвалення швидко зникнуть.
• Позитивну репутацію поліція має заслужити своїми діями, а коли заслужить — наполегливо працювати, щоб її підтримувати. Важливість суворої дисципліни неможливо переоцінити. Ніщо не підриває повагу громадян до поліції так сильно і швидко, як корупція, неетичні й незаконні дії.

Принцип 3. Щоб заслужити й підтримувати повагу до себе, поліція має створити можливість для громадян добровільно брати участь у правоохоронній діяльності.

У сучасному формулюванні: громада має бажати співпрацювати. Поліція повинна створити можливість для громадян добровільно брати участь у правоохоронній діяльності. Так поліція зможе заслужити повагу до себе й підтримувати її на високому рівні.

• Треба пам’ятати, що заслужити та підтримувати повагу і схвалення громади також означає заслужити добровільну співпрацю громадян у сфері забезпечення порядку.
• Це наступний крок залучення громади та співпраці з громадою. Заслужити та підтримувати довіру громадян — це одне. Заслужити добровільну співпрацю громадян для забезпечення порядку — інше.
• Якщо в суспільстві не вкоренилася практика дотримання законів без присутності поліції, громадський порядок і дотримання законності підтримувати неможливо.
• Таким чином, роль поліції — не лише стежити за виконанням законів, а й навчати громадян правил (законів) і переконувати їх у перевагах добровільного дотримання законів.

Принцип 4. Рівень співпраці населення знижується пропорційно до необхідності застосовувати фізичну силу й заходи примусу для виконання завдання поліції.

У сучасному розумінні: більше сили — менше співпраці. Рівень співпраці населення знижується пропорційно до застосовування фізичної сили.

• Треба пам’ятати, що рівень співпраці населення зменшується пропорційно до потреби застосовувати фізичну силу й заходи примусу для досягнення цілей поліції.
• Цей принцип також означає, що брак співпраці громадян призведе не тільки до частішого застосування, але й вищого рівня заходів примусу й примушення з боку поліції.
• Національна поліція України запровадила інструкції, що містять модель застосування сили. Ця модель перелічує різні варіанти заходів примусу, доступні поліцейським, а відповідні інструкції пояснюють процес ухвалення рішення про застосування доцільного рівня впливу.
• Модель описує варіанти впливу, починаючи від усних команд і до застосування в крайньому разі вогнепальної або іншої зброї.
• Між цими двома варіантами існує широкий спектр можливих альтернатив, які залежать від підготовки та наказів Національної поліції України. Цей спектр охоплює м’який фізичний контроль, маніпуляції із суглобами, больові прийоми, несмертельну зброю (таку як гумова палиця) і найвищий рівень, якому відповідає застосування вогнепальної або іншої зброї.

Принцип 5. Поліція отримує та підтримує прихильність громади не через потурання громадській думці, а тим, що демонструє неупереджене служіння закону, незалежно від політики, незважаючи на справедливість або несправедливість конкретних законів; завжди готова запропонувати послуги й дружбу кожному члену суспільства незалежно від його/її раси або соціального становища; завжди готова проявити ввічливість і дружній гумор; готова на особисті жертви задля захисту та збереження життя.

У сучасному формулюванні: поліція має демонструвати справедливість, дружбу й неупередженість для всіх. Поліція здобуває прихильність громади не через потурання громадській думці, а завдяки постійній демонстрації абсолютно неупередженого служіння закону.

• Поліцейські повинні проявляти неупередженість до колег, партнерів і членів суспільства. Для цього треба бути безсторонніми, справедливими й об’єктивними.
• Перевага не надається одній людині чи групі над іншою, оскільки дискримінація посилює почуття несправедливості.
• Не можна дозволяти особистим почуттям, переконанням і поглядам впливати на дії поліцейських.
• Оцінюється кожна ситуація; пояснення рішень і дій ґрунтуються на прозорості та доказах.

Принцип 6. Поліція має застосовувати фізичну силу тією мірою, яка необхідна для забезпечення дотримання законодавства або відновлення порядку, лише коли переконання, застереження й попередження були недостатніми для досягнення цілі поліції; і поліція має застосовувати найменшу силу, необхідну в конкретній ситуації, для досягнення цілі поліцейського.

У сучасному розумінні: поліція має застосовувати фізичну силу лише тією мірою, яка необхідна для забезпечення дотримання законодавства або відновлення порядку, і лише коли переконання, застереження та попередження виявилися недостатніми.

• Більшість правоохоронців не бажають вступати у фізичний конфлікт під час несення служби. Але з огляду на її повноваження поліцію часто викликають, щоб упоратися з особами, які агресивно опираються.
• Якщо нефізичні заходи впливу не можуть забезпечити дотримання вимог законодавства або відновити порядок, то тільки тоді поліція має застосувати силу й лише необхідною мірою.
• Застосування сили поліцейськими передбачає отримання контролю над особою з дотриманням, по-перше, безпеки поліцейського та, по-друге, мінімізації шкоди для особи. Коли сила застосовується, вона має бути мінімальною та пропорційною порушенню.

Принцип 7. Поліція має постійно підтримувати відносини з громадою, таким чином продовжуючи історичну традицію: поліція — це громада, а громада — це поліція; поліцейські — це лише члени громади, яким платять, щоб вони весь свій робочий день приділяли обов’язкам, покладеним на кожного громадянина задля суспільного блага.

У сучасному розумінні: поліція — це громада, а громада — це поліція. Це означає, що поліцейські — лише члени громади, яким платять, щоб вони свій робочий день приділяли обов’язкам кожного громадянина задля блага й існування суспільства.

• По суті, навіть незважаючи на те, що поліцейським платять за контроль за суспільством, вони також члени цього суспільства і, як і всі інші громадяни, мають схожі обов’язки. Поліцейські не мають ставати інструментом контролю за суспільством. Вони члени суспільства, яким платять за постійне виконання обов’язків, покладених на кожного громадянина для добробуту громади.
• Поліція зобов’язана надавати професійні поліцейські послуги від імені громади, а громада зобов’язана допомагати поліції.
• Хто має підтримувати традиції відносин між поліцією та громадою? Поліція. Яким чином поліція підтримує ці відносини? Виконуючи свої професійні обов’язки та щоденно втілюючи в життя цінності та етику, які Роберт Піль виклав у перших шести принципах.
• Цей принцип визначає основу того, що сьогодні відоме як взаємодія поліції з громадою на засадах партнерства (Community Policing).

Принцип 8. Поліція має завжди спрямовувати свої дії на виконання власних обов’язків і ніколи не намагатися узурпувати повноваження судової влади через помсту особі чи державі або самостійно судячи про вину чи караючи винних.

У сучасному розумінні: не судити та не карати. Поліція завжди має спрямовувати свої дії лише на виконання власних функцій і ніколи не намагатися отримати повноваження судової системи.

• Потрібно неухильно дотримуватися поліцейських виконавчих функцій і сторонитися того, що навіть може виглядати як узурпація повноважень судової системи через помсту людям або державі. Грати роль судді та карати за провину — не частина поліцейських функцій. Накладати, штраф — це відповідальність лише судді.
• Система кримінального судочинства створена таким чином, щоб розподілити ролі між поліцією, прокуратурою й судом. Ця система створена для забезпечення справедливого ставлення на всіх етапах процесу.

Принцип 9. Показник ефективності поліції — це відсутність злочинів і безладу, а не видимі прояви того, як поліція з ними бореться.

У сучасному розумінні: показник ефективності поліції — це відсутність злочинів і безладу, а не видимі прояви того, як поліція з ними бореться.

• Застарілий акцент на діях дозволяє політикам і поліції удавати, що вони щось роблять. Акцент на діях може відволікти увагу від прискіпливого погляду на ефективність послуг, які надає поліція.
• Оцінювання програми — обов’язкове для визначення того, чи запроваджені рішення призвели до бажаних результатів зі зниження злочинності та безпеки громади.
• Приклад: традиційні випадкові патрулі (високий рівень присутності поліцейських) визнані такими, що не призводять до зниження злочинності; кількість патрулів мала невеликий вплив на рівень злочинності. Окрім того, кількість патрулів не впливала на страх злочинів у громадян або на їх задоволеність діями поліції.
• Альтернативно організоване патрулювання (таке, що ґрунтується на доказах) у разі запровадження разом із залученням громади та проблемно-орієнтованим підходом може покращити такі показники, як довіра громадян до поліції, сприйняття злочинності та відчуття безпеки, а також знизити рівень злочинності.
• Хоча проблемно-орієнтований підхід потребує більше часу для отримання результату, його вплив на жорстокі злочини потужніший і триває довше. Необхідно встановити одиниці виміру для визначення того, чи призвели ці стратегії, підходи та тактики до бажаного результату.