Громадська консультативна група. Що це таке і як може допомогти розв’язати безпекові проблеми громади?
Взаємодія поліції і громадськості – це співпраця й партнерство у створенні безпеки, захисту прав і свобод, спільне прагнення і відстоювання цінностей розвиненої демократії. Формалізація подібного партнерства і визначення спільної мети може стати вирішальним фактором ефективної роботи. У публікації наведений принцип об'єднання в громадську консультативну групу – канадський підхід, який успішно використовується в громадах по всій Україні.
Громадська консультативна група (ГКГ) — це зручний і дієвий дорадчий орган у взаємодії поліції з громадськістю, який об’єднує представників громади, влади, поліції та інших зацікавлених сторін.
ГКГ — ідеальний інструмент комунікації всіх зацікавлених осіб для ідентифікації, визначення безпекових проблем у громадах і спільного пошуку шляхів їх розв’язання. Головна перевага ГКГ полягає в можливості залучати ресурси кожного з учасників ГКГ для розв’язання певної складової однієї загальної проблеми.
Алгоритм створення ГКГ
1. Визначення основної безпекової мети
Визначення однієї-двох проблем, навколо розв’язання яких об’єднаються потенційні учасники ГКГ. Наприклад, розв’язання проблеми протидії домашньому насильству вимагає залучення певних стейкхолдерів — поліції, органів місцевого самоврядування, спеціалізованих служб і сервісів, громадськості.
2. Визначення всіх складових безпекової проблеми
ГКГ виокремлює низку складових загальної проблеми. На прикладі протидії домашньому насильству складовими будуть: виявлення, ідентифікація, повідомлення, реагування, надання супроводу й прихистку постраждалим, перенаправлення постраждалих, превентивна робота, програми для кривдників тощо.
3. Розподіл зон відповідальності
Кожен учасник ГКГ може сфокусуватися на конкретній складовій проблеми для її розв’язання за допомогою наявних ресурсів і спроможностей. Наприклад, проведення навчань, інформаційна та адвокаційна компанії, дослідження, інфраструктурні зміни тощо. Окрім того, це допоможе визначити потребу в залученні інших стейкхолдерів.
Наприклад, потрібно залучити суд для ухвалення рішення про проходження програми для кривдників як додаткового стягнення при розгляді адмінматеріалів за фактом вчинення домашнього насильства. Таким чином, залучення нового учасника ГКГ дозволить розв’язати проблему ненаправлення кривдників на проходження програми. Водночас з’явиться питання про те, хто буде проводити програму. У цьому випадку варто залучити відповідний орган місцевої влади — департамент у справах сім’ї, який відповідає за програму для кривдників. Якщо департамент не має ресурсів для проведення програми (фахівців, фінансування, приміщення тощо), натомість вони є у ГКГ, наприклад ГО, то вона може взяти на себе відповідальність за проведення програми.
Таким чином, ГКГ поступово визначає проблему, її складові, алгоритм розв’язання, відповідальні та спроможні органи й інституції та формує ефективну систему комунікації, взаємодії й обміну ресурсами.
Досвід свідчить про те, що ГКГ може інтегруватися міжсекторально, наприклад для розв’язання проблеми домашнього насильства: ГКГ діє при Головному управлінні Національної поліції, а для розв’язання проблеми доступу до медичних послуг у сільській місцевості — при обласній, районній, сільській раді. При цьому міжсекторальна інтеграція ГКГ дає можливість відстежувати зв’язок, системність, динаміку і вплив розв’язання однієї проблеми на іншу. Разом це поліпшує загальну безпекову ситуацію в регіоні.
За допомогою об’єднання в громадську консультативну групу була реалізована безпекова ініціатива в Запоріжжі — «Посилення ефективності протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству на рівні ОТГ через створення громадських консультативних груп». Детальний опис її впровадження, а також навчальні матеріали доступні за посиланням.
Тимофій Сайтарли, очільник ГО «Безпечний простір»