Процедура отримання статусу особи, постраждалої від СНПК: досвід Хорватії та Сербії

Матеріал «Процедури отримання статусу постраждалої особи від сексуального насильства, повязаного з конфліктом: досвід Хорватії та Сербії» підготовлено завдяки підтримці Європейського Союзу в межах проєкту «Вистоїмо разом», що впроваджується Українським жіночим фондом у партнерстві з ГО «Ла Страда-Україна» та Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем». Інформація, представлена в публікації, не обов’язково відображає погляди ЄС.


У матеріалі «Процедури отримання статусу постраждалої особи від сексуального насильства, повязаного з конфліктом: досвід Хорватії та Сербії» розглядаються процедури отримання статусу постраждалої особи від сексуального насильства під час війни та виплата репарацій у Хорватії та Сербії.

Процедура отримання статусу постраждалої особи від сексуального насильства, повязаного з конфліктом (СНПК), існує в деяких країнах європейського регіону, зокрема в Хорватії, Сербії, Косово, Боснії та Герцеговині. Тут на початку 1990-х років спалахнули війни за незалежність, під час яких вчинялися воєнні злочини, зокрема й сексуальне насильство.

У 1990-х Соціалістична Федеративна Республіка Югославія почала розпадатися. Народи, які населяли штучно створену державу, один за одним проголошувати незалежність. У червні 1991 року від Югославії вирішили відокремитися хорвати та словенці.

У 1991–1992 роках від Югославії відокремилися Боснія та Герцеговина, а також Македонія. Однак серби, які вважали себе панівною нацією, не хотіли втрачати ані вплив, ані території, вирішили зберегти Югославію збройним шляхом.

У 1991–1995 роках після розпаду Югославії відбулися запеклі визвольні війни на Балканському півострові між сербами, хорватами та боснійцями. Унаслідок бойових дій загинуло близько 20 тисяч осіб. Однак точну кількість потерпілих важко назвати. Для розслідування скоєних під час війни злочинів був створений Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії.

Під час війни за незалежність у колишній Югославії в 1990-х роках систематичне зґвалтування використовувалося як зброя для залякування громад і встановлення влади над жінками. Вважається, що під час війни за незалежність Хорватії від 1 500 до 2 200 осіб, переважно жінки, пережили сексуальне насильство. Багато з них, однак, не повідомляли про насильство й злочини, яких вони зазнали, через соціальні норми й стигматизацію.

Завантажити повний текст публікації

Переглянуло:  188

Київ

Українська мова

Весь матеріал доступний тільки зареєстрованим користувачам

Завантажити
Процедура отримання статусу особи, постраждалої від СНПК: досвід Хорватії та Сербії

Форма швидкого зв'язку

Потрібна допомога в реалізації подібної ініціативи?

Залиште заявку і ми звʼяжимося з Вами